уроки з української мови та літератури

Тарас Григорович Шевченко

у творчості  Мелітопольських письменників

Благославен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

М. Рильський

Слово вчителя (звучить аудіо запис пісні )

-Життя нашого поета, Тараса Григоровича Шевченка, таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що –це легенда.

Тема нашого уроку «Тарас Григорович Шевченко у творчості українських письменників». Епіграфом до уроку я вибрала слова відомого українського письменника М. Рильського (читання епіграфа вчителем).

Сьогодні ми, використовуючи на нашому уроці інтерактивні технології, поринемо у світ поезії:

    Через вивчення творчості українських письменників, мелітопольських поетів-членів Національної спілки письменників України, мелітопольських поетів-членів ЛІТО ім. П. Ловецького;

    Будемо досліджувати вплив творчості Т.Г. Шевченка на розвиток літератури рідного краю;

    Вчитися аналізувати твори письменників;

    Розвивати уяву, увагу, пам'ять, логічне мислення;

    Виховувати почуття прекрасного, естетичної насолоди від твору мистецтва.

-  Урок наш незвичайний. Це урок-захист власних проектів за темою «Шевченкіана Мелітополя».

        Домашнім завданням для вас було зібрати матеріал із творчості українських письменників, які писали про Т.Г. Шевченка та наслідували Шевченкове слово.

Ø Об’єкт дослідження: поетична  Шевченкіана Мелітополя.

Ø Предмет дослідження: Т. Шевченко, його поетичні  образи в творах мелітопольських авторів.

Ø Мета: дослідити вплив творчості геніального поета на розвиток літератури нашого краю.

Ви об’єдналися у групи, і кожна отримала своє дослідницько-пошукове завдання. Сьогодні у нас протягом уроку будуть працювати:

Літературознавці

Теоретики

Декламатори

Біографи

Фольклористи

Художники

музики

Про письменника, чиї мистецькі досягнення на українському небосхилі вже понад 1,5 століття залишаються недосяжними ми, здається, знаємо все.

З його немеркнучим словом пов’язана новітня література.

Слово надається 1 групі . Тема їх дослідження «Шевченко в контексті української літератури».

1 уч. Коли не стало Шевченка, в поезіях присвячений його пам’яті, чути було не тільки смуток і глибоку тугу, а й розуміння того, що означає ця людина для України, для всього слов’янства. Місце поховання поета було святим.

2 уч. Олена Пчілка, вкотре побувавши на Чернечій горі, писала:

Я чую дух святої сили

Під тим пророческим хрестом,

І до великої могили

Я прихиляюся чолом.

3 уч. З Буковини долинув голос Юрія Федьковича, Шевченкового послідовника:

Спом ‘янімо ж, пани-браття,

Святого ми нині

Не вмерлого, а живого -

Бо слово не гине.

4 уч. Доля України, рідного народу була для Шевченка болем серця і найпершою турботою. У вірші «На роковини» Леся Українка наголошувала на вірності поета батьківській землі і її поневоленому люду:

5 уч.

Він перший за свою любов

Тяжкі дістав кайдани;

Але до скону їй служив

Без зради, без омани.

Усе знесла й перемогла

Його любові сила,

Того великого вогню

І смерть не погасила.

2 група «Мелітопольські поети - члени Національної спілки письменників України про Т.Г. Шевченка».

1 уч. Мелітопольські поети у всі часи відчували на собі вплив Шевченкового слова. Найпершими серед них треба згадати поетів – членів Національної спілки України. Це Іван Олексенко, Олег Гончаренко.

Іван Іванович Олексенко народився в Сумській області в селянській родині. З 1956 року проживав в Мелітополі. Він був людиною, безмежно закоханою в поезію. На його вірші місцеві композитори написали немало пісень. А починалося все з Шевченкового «Кобзаря».

2 уч.

Цвіло дитинство наше миле,

Коли украй нас полонили

Найпоетичніші слова :

«Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива…»

3 уч.

З сестрою в батька на колінах

Сиділи ми. А батько звільна

Читав нам вірші Кобзаря.

І розцвітив піснями душі

Неначе вранішня зоря.

4 уч.

Ще наказав у ту годину:

«Любіте, дітки, Україну

Так, як любив її Тарас».

5 уч. Через усе життя проніс Іван Іванович наказ батька. Про це свідчать його вірші, які він писав серцем, схвильовано і задушевно розповідав про красу України:

6 уч.

Є гінка любов до Батьківщини,

Є любов до святості добра,

До куща калани чи ліщини,

До душі широкої Дніпра.

7 уч. Крім того, Іван Іванович прекрасний художник. Малювати почав з дитинства. У Києві, коли навчався в інституті, відвідував ізостудію при Будинку вчених. Графічні портрети людей експонувалися на виставках у Києві, Запоріжжі, Мелітополі, а також неодноразово друкувалися на шпальтах газет. Крім віршів «Катерина», «Кобзар», намалював портрет Т.Шевченка.

8 уч. Слово геніального Тараса Шевченко було поруч із Олегом Гончаренко завжди. Мелітопольським поетом, що входить до Національної спілки письменників України. Ось як він про це згадує у своєму нарисі «Поки…не затопчуть у Землю»: «Здавалося, що слово Шевченкове, як серце, звучало-було в мені завжди: з ним і народився.

9 уч. Мама колись, бозна з яких грошей, купила чотирирічному мені «Кобзар».

Носився я з ним, як з писаною торбою, чіплявся до всіх – просив почитати.

Пам’ятаю, як важко, переінакшуючи слова, читала мені «Катерину» наша квартирантка, зовсім ще юна удмуртка Зіна, яка тоді щойно приїхала в Україну з далекого Уралу. Читала і плакала! Ба,ні, якщо чесно, плакали ми удвох…

По тому ж «Кобзарю» потім вже й сам я вчився читати.

Думав, що слово народилося зі мною, а виходить, що слово народило мене. Ким би оце був без нього?»

10 уч. Олег Миколайович народився далеко від України – в Казахстані 5 серпня 1959 року. Втім, прожив там недовго, і сім’я переїхала до Мелітополя. Як більшість поетів, вірші Олег Гончаренко почав писати ще в шкільні літа.

Слово Шевченка він пропустив через своє серце. Ось чому ми чуємо голос Кобзаря майже у кожній із його поезій «Храму голосів», тому в поезіях Олега Гончаренка присутнє Шевченкове слово. Порівняймо вірш Т.Шевченка «Садок вишневий коло хати» і мініатюру Олега Гончаренка «Червень, яроліття»:

11 уч. Декламує  вірш Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати»

12 уч.

Мініатюра Олега Гончаренка

Червень, яроліття…

Степів палаюче суцвіття.

Ген бджоли мед, мов суть несуть.

І жайворонка голос чуть.

Та ще хрущі – комахи віщі

Влітають римами у вірші

І там над вишнями гудуть…

-  Слово надається теоретикам. Вашим завданням було: попрацювати з  словником і  розтлумачити слова, які написані на дошці. Де ви шукали лексичне значення цих слів?

v Хрущі – великі жуки.

v Плугатарі – орач, ті, що ходять за плугом.

v Яроліття – літо, час коли достигає хліб.

v Суцвіття – сукупність квіток, зібраних у вигляді китиці, кошика, колоса та ін.

-  Що таке символ?

v Символ – емблема, знак.

- Щоб перевірити ваші знання з теорії літератури, виконаємо вправу «Мозковий штурм». 

- Що таке епітет?

- Що таке метафора?

- Що таке порівняння?

- А тепер завдання для всіх груп. Вам треба знайти які художні засоби використали автори Т.Г. Шевченко та О.Гончаренко у своїх поезіях «Садок вишневий коло хати», «Червень, яроліття…».

-  Слово надається фольклористами. Вашим завданням було знайти у вірші Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати»  слова – символи і скласти до них «ключ».

-  А тепер завдання для всіх груп. Вам треба розташувати ці слова – символи по черзі так, як їх розташував поет.

-   Тепер перевіримо чи впоралися ви із завданням. В цьому нам допоможе «ключ».

Садок вишневий                 У

Хата                                      К

Хрущі                                    Р

Плугатарі                              А

Дівчата                                 Ї

Матері                                  Н

Соловейко                           А

-         Який образ показав поет, ввівши у вірш ці символи? (образ України)

-         Тепер попрацюємо над мініатюрою О. Гончаренка. Прочитаємо її ще раз. (виразне читання учнями)

-  Які слова – символи з мініатюри О. Гончаренка «Червень, яроліття» схожі з Шевченковими? (вишні, хрущі)

-  Які слова – символи О. Гончаренко додав, як ви думаєте чому? (степ, жайворонок, суцвіття).

-   Бо для Гончаренка Україна - це ще й наші безмежні Таврійські степи.

-   

-         А зараз своє завдання захищають художники. (4 учні розповідають про свої роботи)

-          

-         Ці образи є зоровими. А ще у поезії є образи звукові. І от які звуки почули наші музики?

o   Хрущі літали навколо хати, клуні, вишні. Через їхнє голосне гудіння, навіть із заплющеними очима, будеш знати, де вони знаходяться, скільки їх. Бо вони не замовкають. Їхнє гудіння монотонне, голосне, безперервне і нагадує нам тепле літо, квітучі дерева, сади, луки.

o   Пісня. Українська пісня! Хто не був зачарований нею.  Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень на колискою дорогих своїх дітей!  Українська пісня зачаровує ніжними, лагідними, дзвінкими, мелодійними звуками, широтою і красою своїх барв, своєю чарівною потужною силою. Кожна пісня має свій характер, тембр, інтонацію. Колись пісня лилась по містах, містечках та селах. Чути її було здалеку. Співали пісні під час праці, відпочинку, на свята, у трагічний час. Українська пісня – це поетична душа українського народу.

o   Соловейко. Десь зовсім близько невгамовно виводив свою пісню соловейко. Зпершу, коли починав заливатися, здавалось, що у горлечку в нього билася маленька співуча намистинка. Корткий свист – і ось вона вже вискакувала з дзьобика і стрімко летіла над лісом, а за нею вискакували такі ж самі намистинки, і всі вони нанизувалися в довгий невидимий разок. Потім нитка на тому разку рвалася і намистинки падали в лунке озеро: буль!буль!буль!.. Соловейкові жаль ставало їх , і він заходжувався ойкати, схлипувати.

o   Жайворонок. Початок весни. Довкруги поки все тихо і безмовно. Тільки теплий весняний вітерець, пустотливо і ласкаво доторкнувшись до особи, безшумно пролетить далі і знову наступить абсолютна тиша. Але в глибині неба, десь високо і далеко, почулися сріблясті звуки: «тір-лі тір-лір-лір-лююю». Це пролунала сріблястий-переливчаста, радісна пісня довгожданого вісника весни, жайворонка. Пісня жайворонка як би говорить кожному про настання щасливої пори - пори прекрасною і все оживляючої весни.

o   Бджоли. Вишня вся була в бджолиному гудінні.

Золоті бджілки бриніли в золотому сонячному промінні, купчилися біля квіток, весело гули, солодкого меду шукаючи. І гудіння це не припинялося з світанку аж до самого вечора, бо трудилися вони вперто і самовіддано, під звуки своєї бджолиної пісні: ж-ж-ж…

-         Що оспівував Т.Шевченко у вірші «Садок вишневий коло хати»?

-         Що оспівував у мініатюрі О. Гончаренко «Червень, яроліття»?

-         Можна сказати, що письменники є люблячими синами своєї землі? Чому?

-         Цей вірш написаний у фольклорному стилі, тому не дивно, що став народною піснею, покладений на музику Я. Степовим. (прослуховування пісні.)

-         Яка за характером ця музика?  Зараз ми з вам відпочинемо під звуки іншої української пісні. (фізкультхвилинка)

3 група «Мелітопольські поети – члени ЛІТО ім. П. Ловецького»

1 уч. Світлана Володимирівна Непомняща народилася в місті Мелітополі у 1952 році. Вірші почала писати в 12 років. Працювала на заводі «Побутмаш» у конструкторському бюро, потім заступником редактора газети «Таврійська академія».

Друкувалась у пресі, міських, обласних і міжнародних альманахах.

З 2008 року очолює Мелітопольське літературне об’єднання ім. П. Ловецького. Засновник газети «Мелітополь літературний».

2 уч. Наша сучасниця мелітопольська поетеса Світлана Непомняща розкрила у вірші «Я йду стежиною Шевченка» велич безсмертного поета, на слові якого вчилось  не одне покоління українських митців:

3 уч.

Я йду стежиною Шевченка

Туди, де щирістю колись

Його рядки відізвались

В душі поета Симоненка.

4 уч.

Де відгукнувся кожен дзвін

Луною міцною над краєм,

І ми пішли у гору плаєм,

Куди вів думкою нас він.

5 уч. І цю естафету приймає авторка, щоб продовжити той шлях, що «приведе коли-небудь народ до волі водограю». Правда, поетеса боїться «рушати з хати» та й «сумнівів в душі чимало», але бажання бути корисною народові перемагає:

6 уч.

Але невтримно рветься слово

В блакить, з неволі на свободу,

Бо бути я хочу народу

Корисною обов’язково.

7 уч.

Допомогти, злічити рани

Зневіри. Відродить сумління,

Щоб наблизити прозріння

І час, коли спадуть кайдани.

-  Світлана Непомняща завітала до нас на урок. Знайомтеся. Прошу до нас. Ми говоримо про вплив Т.Шевченка на розвиток літератури рідного краю.

-  Чому ви в своїй творчості звернулися до Т.Г. Шевченка?(розповідь письменниці)

Вільний мікрофон (учні ставлять питання)

Даруємо на пам’ять шкільний календар.

- Не дивно, що така творча й талановита людина виплекала чудову письменницю та вчителя нашої школи М.М. Саклакову, а також творчого онука. Це наш однокласник – Владислав Саклаков. Ви вже чули його вірш «Дієслово» та лінгвістичні казки. У минулому році він прийняв участь у конкурсі  юних поетів МАН декламував свій вірш  і став лауреатом.

Нещодавно Влад написав ще один вірш «Монолог «Кобзаря», який зараз нам продекламує.

- Підведемо підсумок уроку. Напишіть на листячку що вам сподобалося, було цікавим або свої враження від уроку. Коли напишете, повісьте на наше дерево «пізнання». Бажаючі можуть зачитати написане.

- Діти, у вас на партах лежать картки самооцінки. Напишіть своє прізвище, ім’я та поставте собі 1 чи 2 бали за кожен вид роботи протягом уроку, потім складіть їх, у вас вийде оцінка за урок. Після уроку я перегляну картки. Порівняю вашу оцінку і ту, яку я виставила за вашу роботу. І тоді вже оціню вас.

- Підніміть руки хто оцінив себе на 12,11,10 балів; 9,8,7 балів; 6,5.4 бали.

- Для всіх гостей ми приготували подарунки – це поезії талановитого мелітопольського поета І.І. Олексенка, які люб’язно надала його дружина Тетяна Давидівна Олексенко.

- Закінчити урок мені хочеться словами М.Рильського, правдивість яких ми довели (епіграф уроку).